Місце: Слідчий ізолятор Київського КДБ.
Час: Перший вірш книжки – «Мені зоря сіяла нині вранці…» - написаний на 6-й день після першого арешту 1972 р. Перший переклад з Гете зроблений теж у січні. Останній вірш – «Напевне, так і треба…» - написано 30 вересня 1972 р. Цей вірш відкриває збірку. Окремі переклади з Гете пізніше дошліфовувалися, але це вже просто кращі переклади, а не частина «Часу творчості», пов’язаного з кардинальною зміною обставин життя і психологічними реакціями на ці зміни.
Ціна: Вже на першому допиті 13 січня 1972 р. Василь Стус заявив, що не буде відповідати на питання про його ім’я та прізвище, поки йому не передадуть томик віршів Гете, над якими він працював: поет переміг людину і з відтоді починається два паралельних тривання: творче (внутрішнє) і суспільно-політичне (зовнішнє).
Зміст: збірка «Час творчості / Dichtenszeit» складається з двох рівноправних частин – оригінальної і перекладної.
Оригінальна частина «Часу творчості» є своєрідним щоденником внутрішнього життя людини, яка зіткнулася з неподоланною несправедливістю світу, але довжить життя у творчості.
Перекладна частина – переклади з Гете - цінна не лише якісними перекладами генія. Не менш важливим здається свідчення, що саме життєствердна філософія Й.-В. Гете стала тим глибинним контекстом духовного життя Василя Стуса в умовах неволі, що дозволила «вирости», а не зламатися від очевидної несправедливості судового вироку.
Квінтесенція: починаючи з «Часу творчості» концепт Долі стає центральним і домінуючим у поетичній творчості Василя Стуса.
ЦІЛІСНІСТЬ книги: Автограф збірки був конфіскований у Василя Стуса в 1973 р., а пізніше життєві обставини склалися так, що збірка так і не потрапила до рук поета, а була повернута Дмитру Стусу вже після смерті автора. І хоча чимало текстів «Часу творчості» пізніше доопрацьовувалися і відтворювалися з пам’яті, проте загальний напрям шліфування віршів був спрямований на затирання-приховування індивідуальних обставин і больових відчуттів в час ікс, час прийняття рішення. Натомість вірші «Часу творчості» містять чимало біографічних моментів і суб’єктивних переживань ліричного героя Василя Стуса, які в варіантах «Палімпсестів» інтерпретуються більш відсторонено, як відлуння пережитого.