На високому почорнілому пні акації — молоде пожовкле галуззя, падає листя, коньячний дух од дубів, бруком дівчина перебігла (у неї великий зад і великі очі). Трамвай притишив ходу (далі — прірва?). Від лівого берега Дніпра відділився острівець, схожий на Кубу. Голий вибілений острівець. Прип’ято човен. Незґрабно, як чорногуз, блукає берегом самотня людина, від річкового порту — церковний дзвін. На високому почорнілому пні акації гойдаються {підрізьблені} листочки. Аж на Дарницю,
аж до далекого виселку за Дніпром, а я хочу уявити старих батьків там, на Донбасі, в тихенькому селищі. Хата вікнами задивилась сюди? У вікні — мама — поправляє фіранки зволохатілі, тато сидить на маленькому стільчику, у грубці шарудить коцюбою. Отам, між цього пожовклого молодого з акацій галуззя мій дім, моя пам’ять. Моя зажура вечоровіє над Дніпром.