26 листопада виповнилося 100 років від дня народження Опанаса Заливахи — митця-шістдесятника, чий творчий голос і сьогодні звучить актуально. Його перша закордонна виставка пройшла 1997 року в Лондоні, в Українському католицькому університеті. Попри мінімальну рекламу, вона стала важливою подією для місцевої української спільноти, яка отримала можливість відкрити для себе масштаб цієї постаті.
Заливаха був художником глибокої внутрішньої культури: уважно читав, добре знав українську та світову літератури, цікавився філософією Сенеки, Юнга, Ніцше. Його настільною книгою була «Гра в бісер» Германа Гессе. Цей інтелектуальний фундамент відчутно проростав у його мистецтві.
У 1992 році він створив ілюстрації до збірки Василя Стуса «Вікна в позапростір» — один із ранніх візуальних жестів повернення поета до українського культурного простору в добу незалежності. Згодом оформив книжку Євгена Сверстюка «Блудні сини України» (1993), зміцнивши творчу спорідненість у середовищі дисидентів. Євген Сверстюк відзначав у Заливасі особливу зосередженість, тяжіння до глибинної теми й здатність працювати на межі особистої та історичної пам’яті — риси, що споріднюють його зі Стусом. Недарма Заливаха став одним із перших лауреатів Премії імені Василя Стуса. У творчості обох відчувається спільне прагнення йти до суті та тримати моральний масштаб «попри смерть і попри жах».
Повніше про життєвий шлях і творчий світ Опанаса Заливахи можна прочитати у ґрунтовній публікації за посиланням: https://zbruc.eu/node/122975