1 Осліпле листя відчувало яр 2 і палене збігало до потоку, 3 брело стежками, навпрошки і покотом 4 донизу, в воду — загасить пожар. 5 У лісі рівний голубий вогонь 6 гудів і струнчив жертвенні дерева. 7 Зібравши літніх райдуг оберемок, 8 просторив вітер білу хоругов. 9 Осамотілі липи в вітрі хрипли, 10 сухе проміння пахло сірником, 11 і плакала за втраченим вінком 12 юначка, заробивши на горіхи. 13 І верби в шумі втоплені. Аж ось 14 паде як мед настояно-загуслий 15 останній лист. Зажолобіє з гусінню — 16 і жди-пожди прийдешніх медоносів. 17 Так по стерні збирають пізній даток, 18 так вибілене полотно — в сувій, 19 так юна породілля стане матір’ю 20 в своєму щасті і в ганьбі своїй. 21 Схилились осокори до води, 22 на шум єдиний в лісі. Яр вирує, 23 а осінь день, як повечір’я, чує.
24 Кружляє лист в передчутті біди.
XI.1962
Джерело: «Зимові дерева», листопад 1962 р. Твори: У 4 т. (6 кн.). 1994. Т. 1, ч. 1. С. 51.
Загальні мотиви: образи осінньої природи (ліс, осліпле листя, осамотілі липи, осокори), самотності дівчини (юначки), що має стати матір’ю «в своєму щасті і в ганьбі своїй», та візуальна зв’язаність осінщини з прогнозуванням безпорадності юної породіллі.
Композиція: 4+2+2+4+4+4+3+1-рядкова строфіка. Розвиток теми: рядки 1–10 — ярість природи, вітер, що несе зів’яле листя донизу, в яр, струм води, уподібненої вогню, веселки, унаочнені спектральністю прозоро-білого; рядки 11–12 — вказівка на втрату юначкою цноти і необачна вагітність — кульмінація «повідомлення»; рядки 13–18 — знову звернення до вихору природної стихії з драматичними перспективами, де веселка (7–8) перетворюється на вибілене полотно (18); рядки 19–20 — кульмінація (юна породілля стане матір’ю); рядки 21–24 — знову замальовка непривітної природи, що викінчується тим, із чого починався вірш: самотній лист є свідченням майбутньої біди / самотності молодої матері.
Лексика нейтральна, без контрастів, але високий відсоток застосування дієслів минулого часу (13) переважно у рядках 1–14 порівняно із наявністю дієслів теперішнього (3) та майбутнього (3) часу переважно у рядках 15–24 вказує на нагнітання драматичної, пророчо-загрозливої інтонації від початку вірша до його кінця.
Розмір: п’ятистопний ямб.
Формальний аналіз: Андрій Пучков.