"Сніжний образок" ("Скільки в небі шамотіння...") - ранній варіант вірша зі збірки "Зимові дерева". Модерне вирішення ліричної і соціальної замальовки. Особливості творчої манери роботи з текстом.
     

Збірка "Зимові дерева"

"Сніжний образок"

"Життя моє ви геть занапастили..." - рання редакція вірша "Не можу я без посмішки Івана...", написана 4-5 вересня 1965 року. Друкується вперше. 

Ранні вірші та експерименти

"Життя моє ви геть занапастили..."

"Порожні мчать автомобілі..." - "Зимові дерева", поетична інтерпретація вакханалії світового абсурду на душу й етичну основу людини. Липень 1967 - червень 1968 року.
.

"Порожні мчать автомобілі..."

"Звіром вити, горілку пити..." - "Зимові дерева", 1964, Київ, вірш, пов'язаний з історіями національних травм українського поета.

"Звіром вити, горілку пити..."

"Сто років, як сконала Січ..." -  "Зимові дерева". 1963-1964. Твір започатковує емоційно-культурологічне осмислення віршів, які Василь Стус умовно назвав "позви з історією". Сумну точку відліку він відраховує від 1775 року - часу знищення Гетьманщини...

"Сто років, як сконала Січ..."

"Не відволодати душі..." - вірш зі збірки "Зимові дерева". Філософська лірика з екзистенційним відтінком. Твір написано в жовтні 1965 року - це був один із найскладніших психологічних періодів в житті Василя Стуса.

"Не відволодати душі..."

"Ліс випустив мене з своїх обіймів..." -  вірш зі збірки "Зимові дерева". Має кілька дат написання - 1961, 1962, 1963. Ліричний мотив - зміна долі.


"Ліс випустив мене з своїх обіймів..."

"Шлях грішного до раю..." - "Зимові дерева", травень 1964 року. Вірш відбиває внутрішній конфлікт поета з аспірантом, який має обрати дорогу.