Увага, слухайте — я космонавт. Переселяюсь на нову планету Бо так судилось кожному поету, якого світ собою оминав Прослалась ніч — розкрита готовальня з рейсфедером і циркулем зірок найтяжче зважитись на перший крок, бо тільки перший — то непроминальний. Душе, ти вже затвердла кораблем? Відваго, ти накреслила маршрути? Галактико, ти мов ялина шута, під нею, отже, рік новий почнем. Бла- женне переселення душі — і смерти, і народження, і втрати проте ламаю застарілі грати, лиш пам'яте, думок не во- руши — на старт! На старт! Рушаємо! За мить. А пере- вір-но, що ти взяв з собою? Недужне серце обігріте кров'ю прапрадідів, за правдою щемить. Зумій же народи- тися, коли раптова смерть тебе нараз обляже і пупо- вину, що з землею в'яже, присипле антисептиком золи Ще гуркотінням заткано твій слух ще видяться /іще за/ до болю рідні лиця і світиться планета і святиться та вже колише душу вічний рух
Першопублікація вірша періоду ранніх "Палімпсестів". Найімовірніше сам вірш написано під час етапування з місць позбавлення волі (Мордовські табори) на місце заслання - селище ім. Матросова, Магаданської області, тобто в лютому-березні 1977 р.
Попри те, що багато мотивів і навіть поетичних висловлювань здаються знайомими, сам вірш не був включений Василем Стусом до корпусу "Палімпсестів" і ніколи не друкувався.
Поза збірками.
