"Не співатиму. Казатиму..." - Василь Стус, "Зимові дерева", 1964. Програмний вірш, що декларує розрив з романтизованою традицією замилування "малою" батьківщиною. Такому погляду протиставлено жорстку естетику будня, що потребує розмови, а не пісні.