StusCentre04 листопада 2020

Дмитро Бак

Дмитро Бак: "...все, що тодi побачив, про що довiдався, – лишилося назавжди у пам’ятi та в серцi.

Йдеться про дивнi й загадковi краєвиди Прикарпаття: гiрськi полонини та прибережнi пагорби, Прут та Черемош, прозоре нiчне небо, а ще (й насамперед!) – про мову з ïï неповторним мiсцевим колоритом, лiпше сказати – колоратурою, спiвучими модуляцiями, що непомiтно встановлюють пошматованi зв’язки мiж природним, iстотним та людяним, особистим. Звiдтiля ж – і мелодiï Володимира Iвасюка, що вчився у чернiвецькому медичному iнститутi, майже поруч з величними будiвлями Университету, де пройшла студентська молодiсть".

Потім був Сибiр (м. Кемерово), далі - Москва. Вчителював, викладав росiйську та європейськi лiтератури, захистив кандидатську дисертацiю. Нині - директор Державного музею історії російської літератури ім. В.І.Даля (Державний літературний музей).

Дмитро Бак: "...усi трагiчнi подiï на пострадянському просторi неможливо сприймати без болю та спiвчуття. Але разом з тим необхiдно вбачати у повсякденних обставинах широкий контекст культурних процесiв, якi розвивалися протягом багатьох столiть. Це не тамує бiль, але дає надiю..."

Дмитро Бак – автор багатьох наукових та поетичних публiкацiй. Деякi вiршi органiчно пишуться украïнською. Видав двi поетичнi збiрки – обидвi росiйською та украïнською.

Дмитро Бак: "Гiрка поетична метафiзика Василя Стуса вразила ще у 1986 роцi – миттєво й назавжди. Переклади Стуса – найдорожче у моєму творчому доробку".

Дмитро БАК. Вірші.

* * *

цей файл як i деякi попереднi прочинився без клiку без поклику навiть поза бажанням ввiмкнувши свiтло на тлi того що здавалося свiтлом дотепер

повiтря перетворюється на повiтря дихання стає диханням рими зникають карпати промальовуються замiсть неба чи поруч з небом як здавалося дотепер та виявилося не уявленням але суттю

Увага: наступна - iстина, сутнiсть, сталiсть, стожари, безвiсти зниклi слова хиба й мара проминули лишилися де файл був зайвим i мусив чекати клiку даремно вiд людини з країни примар

25 лютого 2016 Москва,

Клiнiчна лiкарня №52

Черемош.

Лютославський.

Траурна музика для струнних

чекав тебе зiщулений горiв геть горiлиць мiж люттю та душею лiтав думками поки хтось скажений шалений перекручений каленик ввiмкнув свiтлину пекла угорi

раз по раз чорне гримали чоло четверта чота пiднебеснi грати кати та горегляди катувати не годнi далi де ти брате брате дивись оте найкращеє село

там знов малого мати повива пречистiй свiчку ставить щоб любила тебе дитину брате мiй несила де степ широкий де лани могили де двi юрби наскрiзь одна юрба

наразi стiй оце останнi днi iмла i розпач лайдак милий любий хрести зiрки та знов хрести тризуби вiч на вiч очi в очi люба-згуба та ще не вмерла Боже борони

15 березня 2014 р.

* * *

двi повенi… та марно жити, не маючи нi куреня, анi спроможностi сновиди блукати сонцем навмання

або щовечора - до книги (без жодних схилiв до бiди), гортати лiтери, мов криги розсунувши; нарештi ж ти

додолу верби та до хати прихилишся чудей-зiллям, тодi зiллються сни i грати - оце насамперед затям;

та розсуд - геть! i не чекай-но, поки копичиться iмла: назовнi – тиша надзвичайна, всерединi – туга мала.

17 травня 2013р., Киïв

Д.Бак. Улики, 2011.

Деромантизацiя

I

исправленному верить: где-то, где на дне воды - что быть могло волною - упрямо изогнувшись, крутизною соперничает с валом, - быть беде

или не быть: собой, чужим, но де-романтизации не скрою: покрой из моды вон; теперь второе: достали те, те, те и те, те, те!

в сердечной простоте ни слова и ни сна ни жала мудрыя змеи; и празднословный и лукавый замер,

ест поедом сознанье, - поезд в путь едва нацелив рельсы, сердце залил седою ртутью - вспять не повернуть

22 июля 2009 г.

II

життя спинилося i проти нема нiчого та проте дарма очiкувати доти як зiйде зiр мов сонце де- романтизацiя до краю дiйшла щовечора коли здавалося що я не знаю про себе зайвого з iмли напiвзануреноï в безлiч даремних спогадiв вночi надiйде розмаïта немiч якби ви знали паничi про цi порозумiння хоч не- сподiванi але сумнi й доречнi та яскраво точнi мов згадки пiвстолiтнi нi менi не бáйдуже нiвроку стомилася не спочивать миттєвi зустрiчi та кроки позаду чую не лiтать

25–27 липня 2009 р., Львiв- Москва

Перекладаючи Стуса

Наснилося, з розлуки наверзлося...

Василь Стус

Увесь геть ранок, журно - якбим пiзно вночi схотiв ненаодинцi буть - об тi рядки тручаюся; та списа не маю, щоб чарiвну каламуть тих келихiв-дзвiночкiв невгамовних приспати, настромивши на сльозу уламки болю й туги. ...Дощ з бавовни важкого неба - падає, мов сум.

1991

Поблизу Петропавловська-Казахського

Słyszałbym głos z Litwy... Mickiewicz

Як гроно зелених i марних зусиль, мiй потяг летить помiж степом i серпнем; та стукiт дрiбний, ще не ставши нестерпним, потрiйною чергою креслить поспiль мої сподiвання даремнi, сльоза, прозора та гостра, мов скло, набiгає, i сохне пiд вiтром з вiкна I зникає, та де ж, Буковино, твiй заклик, твiй за...

1992 р., З Дарницi до Днiпра

* * *

Бiля Києва знов, у стрiмкому вагонi; рiзномовного гомону хвиля густiш, нiж самотнiсть оця, що її на долонi нiби пестить мiй син. Незагострений нiж цих зелених i довгих узлiсь не минає поспiшає за потягом, криком кричить, тепловозним гудком вдалинi завмирає, не завмерши в менi нi на мить, нi на мить.

1993

Братерство

I.

Наше отечество – смешанный лес: Липы, березы, осины и клёны, Сосны и ели в пунктирах зелёных – Наше отечество смешанный лес.

Наше отчество смешанный лес: Лето и осень без веской причины В зиму с весной погружают личины, - Наше отечество смешанный лес.

Наше отечество смешанный лес, Спелые тучи легки на разрез; Тление духа и тела паренье…

Наше отечество смешанный лес: Слепы провидцы, но радужны тени - Наше отечество смешанный лес.

II.

Наша вiтчизна – незайманий степ: Ген – рiзнобарвний, мiнливий, як серце, Сивий, чумацький, ясний перехресно - Наша вiтчизна незайманий степ.

Наша вiтчизна незайманий степ, Спiву напiвпоневоленi дзвони, Вогник далекий – бентежний, червоний, - Наша вiтчизна незайманий степ.

Наша вiтчизна незайманий степ, Волi незламноϊ щирий наклеп Горе, iззовнi подiбне до смiху… Наша вiтчизна незайманий степ, Неперевершене радiсне лихо - Наша вiтчизна незайманий степ.

III.

липы полынь ковыли или клёны наша вiтчизна незайманий степ не допытаешься хлiб или хлеб спраглi молитви, гучнi забобони

чистi прозорi похмiльнiϊ грона неодолимость смертельных чудес наше отечество смешанный лес узкие тропы в желанное лоно

гибельный посвист повиснет окрест ливень небесный iз темних небес кожен свiдомий поступок нелеп

наша вiтчизна бессолнечный лес наше отечество пекельний степ брате ты где ще не вмер не воскрес

28 августа 2016 г.

Дмитро Бак. Лекція про М.Гоголя
Тільки аутентифіковані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть, будь ласка.