![stus_czco/WWhik-PSR.jpeg](https://cdn.u.media/max/w728/stus_czco/WWhik-PSR.jpeg)
Такий близький ти краю мій такий близький такий далекий Сіріють вранішні лелеки і пролітають — в край чужий Ізвомплена душе не скній і не бандур, коли об деко ударить грім. О вічні втеки од перелетів і надій Душе, не старій, вогневій тягнись туди де орлій клекіт шикує зречених шереги. Я твій недоле, болю, твій
![stus_czco/17AGzaPIR.jpeg](https://cdn.u.media/max/w728/stus_czco/17AGzaPIR.jpeg)
![stus_czco/YhwMkaPIg.jpeg](https://cdn.u.media/max/w728/stus_czco/YhwMkaPIg.jpeg)
Варіант, що істотно відрізняється від варіантів віршу, що увішли до "київської" та "магаданської" версії "Палімпсестів". Написаний 1977 р.