«Кожен іде зі своїм характером, своєю долею і таємницею завтрашнього дня, але молодець, хто виробив пружний крок і волю, щоб схоплюватись і не хникати, коли хвиля кидатиме на мілину…» (Євген Сверстюк).
Євген Сверстюк (1928 -2014) – близький товариш Василя Стуса, сьогодні його можна було б назвати культурологом і несистемним філософом. У 1972-му отримав 7+5 років за «антирадянську агітацію і пропаганду». Василь Стус дуже любив його вірш-роздум про Дон Кіхота. В таборах В.Стус і Є.Сверстюк вибрали різні психологічні стратегії життя: Василь Стус кожного дня ятрив себе спогадами про життя в Києві, а Євген Сверстюк навпаки, «примусив себе забути» про все, що було до арешту.
З кінця 1990-х і до своєї смерті Євген Сверстюк фінансував і вручав премію імені Василя Стуса.
І ще кілька висловів Євгена Сверстюка: «Кожен має стільки щастя, скільки зуміє відчути». «На світі багато нещасть, яких ми не хочемо бачити». «Головне – не світ, головне виміри, форми, в яких він являється нам».