8 вересня 2026 року на 96-му році життя залишила нашу невпорядковану реальність Маргарита Довгань.
Журналістка, близька приятелька Василя Стуса, яка зі своїм чоловіком Борисом Довганем упродовж усього періоду ув'язнень та заслання поета морально та фінансово підтримували його родину.
У 1985-му році, коли стало відомо про смерть Василя Стуса, вона разом з Валентиною Попелюх, її сестрою Олександрою та сином Дмитром їздила в табір ВС-389/36 Пєрмської області, аби попрощатися з поетом і підтримати його вдову.
В часи незалежності Маргарита Костянтинівна займала активну життєву позицію, багато часу присвячувала просвітницькій діяльності. У власній домівці регулярно проводила Стусівські вечори для дітей та підлітків.
Після 2014-го займалася медичним волонтерством, часто зустрічалася з пораненими, влаштовувала в госпіталях мистецькі вечори, присвячені Василеві Стусові та шістдесятникам.
Вічна Вам пам'ять, Маргарито Костянтинівно.
Лист Василя Стуса до Маргарити Довгань від 1974 року:
Дорога Рито!
Дуже дякую Вам за пересилання. Такі речі для мене чи не найпотрібніші, оскільки я позбавлений цілковитої змоги спілкуватися з цим мудрим, стражденним, але й досить таки жовчним метром.
"Жовчний метр" - йдеться про Т.С.Еліота, вірші якого на прохання В.Стуса переписувала і надсилала у листах Маргарита Довгань
Той план був і моєю, щоправда, вже обірваною перспективою болю-гротеску. А за моїх умов до того й не лежить душа — аби довжити гримаси, пристаровуючи їх для чиїхось рук-мацаків. Коли б Ви тільки знали, як мені то приємно, — чудуватися його спокоєм, його шляхетністю, його лордівською пихою навіть!
Дай Боже, Вам витримки на те, аби записати мені ще й його “порожнисту людину“, а особливо ж — тетраптих із музичною назвою — чи не окремий, але нагірньої ясності, цикл.
Цілую Вас, дякуючи. Дякуючи, цілую. Низький уклін Вашим і нашим... Дякую, що всі Ви там десь є, і від того мені легше дихати на цьому світі.