Колима - Київ. 1978 рік. Великодні вітання через тисячу кілометрів: для справді близьких людей відстань не має значення.
Потир у віршах Василя Стуса:
Іди в кубельце спогаду — зогрійся! Хай зашпори від серця відійдуть. І терплячи покару, покорися і поцурайся навертати путь до зустрічі. Хай пам’ять відбігає, як кров тобі з обличчя відійшла. Вже погорою голос сновигає, згубивши рідні контури села. З крайокраю, з цієї високості, пади, згорнувши крила, до долин, де ясмину набрякли ярі брості і склеплено повіки білих стін. У пустці тій — метелики чотири усілись по кутках — і тугу тьмять. Кохана спить. У ярому потирі — вино кохання і вино проклять.