Пірнай у сон - і забуттям окрийся! Хай зашпори від серця відійдуть І, терплячи покару, покорися і поцурайся навернути путь до зустрічі. Бо пам'ять відбігає, як кров тобі з обличчя відійшла. Десь погорою голос сновигає, згубивши рідні контури села. Із тих узвиш, з тієї високості пади, згорнувши крила, до долин, де ясмину набрякли ярі брості і склеплено повіки білих стін. Там цятка є: метеликів чотири усілись по кутках - і тугу тьмять. Кохана спить. У синьому потирі - вино кохання і вино проклять.
Зб. Палімпсести". Подано за раннім варіантом з листа до дружини від 8.12.1974 р., в якому відмінний перший рядок.