У грудні 1959 р. Василя Стуса забрали до війська. Навчальний центр знаходився в Полтавській області, поблизу Лубен. Перша солдатська світлина.
Того ж 1959 р. поет написав вірш з такою ж як на фотографії назвою - "Спомин". Щоправда, неможливо однозначно стверджувати, що вірш було написано вже після того, як Василя Стуса забрали до війська.
СПОМИН
Забуте — розіскрись! ...Така ж, як і колись: Хода, і очі, і коса на плечі. У добрім сні Згадались ви мені. Я вас чекав. Сочивсь Між віття вечір. Багато бачачи, Ми мало пізнаєм, А часом — тратимо, І вже до цього зжились. Я не кажу — любив (Було ж бо це колись?),
А нині Ви мені наснились. Я вас чекав. Крізь сум Ловив я дальній шум, І враз, сліпий, відчув Знайомі кроки... Я не кажу — любив. Любить — це кожну мить Віддати на життя, Тривогою високе. І вечір з нами брів, Аж поки не згубивсь Поміж дерев... Давно... О, як давно було це... А зараз — все забув. А зараз — все згубив... І никнуть спогади, Мов маки. Рік по році. Слова? Нащо слова? Печаль, як удова Спинилась при вікні І тужить за тобою...
Я нині вами снив, Неначе знову стрівсь З важкою Кароокою бідою. Утрачене — вернись! Така ж, як і колись: Хода, і очі, і коса на плечі. Ти в радості одна, І в горі ти одна. Від тебе — Ні рятунку. Ні утечі.
1959