9 квітня 2026 року в Київському Прем'єр Палац готелі відбулося чергове відкрите засідання ГС "СтусЦентр", в центрі уваги якого було художнє осмислення ролі базових християнських цінностей в творчій спадщині Тараса Шевченка і Василя Стуса.
Формат засідання був експерементальним і поєднував культурологічні міркування і читання віршів (Дмитро Стус), музичні інтерпретації творів Шевченка і Стуса у виконанні Серія Фоменка (Фоми) та візуальні візії Олександра Ступака, які дозволяли мистецьки осмислювати класичні тексти мовою сучасного мистецтва.
Відправною точкою розмови була теза Євгена Сверстюка щодо того, що збагнути глибокий світ малярської і поетичної спадщини Тараса Шевченка можна лише усвідомивши глибокий внутрішній зв'язок його творчості з християнською релігійною традицією.
«Ми закрили від себе Шевченка полудою на наших очах, затулили хмарою своєї злободенщини. Народницьке покоління ідеалізувало батька Тараса, в шапці і з вусами, не дуже вчитуючись у нього, переконуючи один одного в тому, що він абсолютно зрозумілий навіть простому селянинові. У цьому опрощенні був самообман…
У важком у ідеологічному похміллі нинішнє покоління хоче повернутися до справжнього Шевченка, але вже не вміє його читати. Не має сили пройти за частокіл стереотипів.
Однобічність освіти, естетичний примітивізм і духовна глухота стоять скляною стіною між нами і Шевченком. Ми хочемо впізнати його - і бачимо в тій скляній стіні себе, наш власний образ». (Євген Сверстюк)
Певного авангардного забарвлення мистецькій робітні надавав вишуканий ввідеоряд Олександра Ступака, що дозволило Дмитру Стусу і Сергію Фоменку вести діалог винятково в мистецько-культурологічній площині, чи не вперше обійшовши увагою традиційні біографічні віхи.