М’яко вистелив іній український обік все коротшають тіні все коротшає вік Ночі врвала Варвара, сонце йде за різдвом та триває покара нам не суджено двом На Водохреща маєм Об, Іртиш, Єнісей а в очах не світає тьма не йде із очей всі ті лайки і крики і заліззя то тіж награвайте ж музики борем смертний рубіж
Вірш в доробленому вигляді увійшов до "магаданської" версії "Палімпсестів". У більш повному - "київському" корпусі, його немає (можливо тому, що третю частину поет не встиг завершити через другий арешт в травні 1980 р.
Даний варіант, особливо останній його рядок - "борем смертний рубіж" (в остаточній версії - "за колимський рубіж") дозволяє припустити, що цей варіант тексту був написаний під час етапу, коли поет ще не знав точного місця свого заслання. Тобто в січні-березні 1977 р.
"Об, Іртиш, Єнисей" - сибірські ріки, які перетинав під час етапів з таборів Мордовії на Колиму (місце заслання) Василь Стус.