"М’яко вистелив іній..."

stus_czco/uIq1jMvIR.jpeg
Листівка з репродукцією роботи Рембрандта «Молода жінка приміряє сережки» (1654), яку Василь Стус використав для обкладинки саморобного прошитого білою ниткою блокноту, ждо якого нотував перебуті дні заслання та написані в засланні вірші.

М’яко вистелив іній український обік все коротшають тіні все коротшає вік Ночі врвала Варвара, сонце йде за різдвом та триває покара нам не суджено двом На Водохреща маєм Об, Іртиш, Єнісей а в очах не світає тьма не йде із очей всі ті лайки і крики і заліззя то тіж награвайте ж музики борем смертний рубіж

stus_czco/NrFqCGDSg.jpeg
Автограф одного з найбільш ранніх варіантів вірша з саморобного блокноту Василя Стуса. З великою імовірністю до блокнота увійшли окремі аркуші, які були з поетом під час етапів на заслання. Тобто в січні-березні 1977 р.

Вірш в доробленому вигляді увійшов до "магаданської" версії "Палімпсестів". У більш повному - "київському" корпусі, його немає (можливо тому, що третю частину поет не встиг завершити через другий арешт в травні 1980 р.

Даний варіант, особливо останній його рядок - "борем смертний рубіж" (в остаточній версії - "за колимський рубіж") дозволяє припустити, що цей варіант тексту був написаний під час етапу, коли поет ще не знав точного місця свого заслання. Тобто в січні-березні 1977 р.

"Об, Іртиш, Єнисей" - сибірські ріки, які перетинав під час етапів з таборів Мордовії на Колиму (місце заслання) Василь Стус.

dvstus@gmail.com