Ми познайомилися з Сергієм, десь відразу після перепоховання Василя Стуса.
Трохи старший за мене чоловік попросив послухати написаний ним альбом співаної поезії на вірші Василя Стуса. Я не був у захваті, бо вже мав досвід прослуховування любительських спроб (на 2-3 акордах) надривного виконання віршів батька. Слухати це було неможливо. Проте чоловік мені видався симпатичним і я погодився.
На той час у Сергія було написано лише кілька пісень, але вони були зроблені напрочуд професійно, а тихе і по хорошому втаємничене виконання збагачувало і емоційно розкривало доволі складні поетичні тексти Василя Стуса.
Це був один із перших і - як на мене - блискучих прикладів співаної поезії, популярної в Україні в 1990-ті.
І ще один дуже важливий факт: Сергієві пісні дуже любила вдова Василя Стуса - Валентина Попелюх. Сергій неодноразово бував у неї в гостях і майже завжди з гітарою. Тепер цей акустичний альбом на вірші Василя Стуса зі згоди автора можна прослухати на нашому сайті. Дмитро Стус
"Стелили білі обруси..."
Сергій Мороз: З поезіями Василя Стуса я познайомився у 1976 році, коли мій дядько, український письменник Микола Рябий, привіз в село Йосипенки, Немирівського району, Вінницької області, звідки був родом мій батько Микола Архипович Мороз, невеликий самвидавчий зшиток віршів, надрукованих на звичайній друкарській машинці. Микола Олександрович сказав, що ці вірші написані чоловіком, який народився за 30 кілометрів від нас у селі Рахнівці.
"Тільки тобою білий святиться світ..."
"Сосна із ночі випливла, мов щогла..."
Микола Рябий - письменник та журналіст. Народився 7 грудня 1936 року в селі Заболотне Крижопільського району на Вінниччині – помер 1 січня 2021 року у Вінниці. Підготував до друку подорожній щоденник Павла Халебського (Булоса Ібн аз Заїма аль Халябі) "Україна — земля козаків" про подорож православного патріарха Антиохійського і Всього Сходу Макарія ІІІ з Халеба до Московії і назад через Русь-Україну за часів Богдана Хмельницького.
"Зазираю в завтра — тьма і тьмуща..."
"Ярій, душе. Ярій, а не ридай..."
"Запахло сонцем воском і зелом..."
"Розспіваний сніг, розлінований лижами, ранній..."
Сергій Мороз: "Віршів, які потрапили мені до рук у 1976-му, було небагато, але вони були з якогось зовсім іншого світу - світу не радянської України. Мене вразили їхня щирість, образність, різноманітність невідомих мені українських слів і невловима туга за Україною, якої не існувало довкола мене. Дядько Микола розповів мені про поета, його долю і сказав: "Це поет рівня Тараса Шевченка і Лесі Українки. Його слава і сила в майбутній вільній Україні". Для мене, ще школяра, якого на шкільних уроках історії навчали, що СССР - найкраща країна вільних людей, поезія Василя Стуса і міркування дядька Миколи стали откровенням і через десять років призвели до написання альбому "Ярій, Душе". Поштовхом стали прочитання збірки віршів Василя Стуса "Дорога болю", упорядкованої Михайлиною Коцюбинською та зустріч в кафе Вишнівської середньої школи №2 навесні 1991 року з Дмитром Стусом на вечері, присвяченому творчості Василя Стуса, який організував райком комсомолу Києво-Святошинського району".
"На Лисій горі догоряє багаття нічне..."
"Яка нестерпна рідна чужина..."