«Вчися чекати, друже...» Із циклу «Забуттям» ("Зимові дерева", березень 1969 р.): формальне прочитання

1 Вчися чекати, друже, 2 вчися чекати.

3 Ластівки на електричних дротах, 4 почорнілі од сині неба, 5 ще наслухають стумні струми землі.

6 Ще підсліпі вікна 7 за тисячі проминулих літ 8 не витворили своєї духовності. 9 Ще людська душа 10 дрижить, як море, 11 в незручній западині екзистенції. 12 Ще потерпає вівериця 13 битий горіх 14 брати з твоєї руки. 15 Зарання, друже, 16 власним віддатись пристрастям. 17 Тільки так: 18 вияви — самострати. 19 Кам’яній. Кам’яній. Кам’яній. 20 Тільки твердь знає самозбереження.

ІІІ.1969 р.

Київ. 5 просіка. Місце, де любив гуляти Василь Стус.

Джерело: «Зимові дерева», березень 1969 р. Твори: У 4 т. (6 кн.). 1994. Т. 1, ч. 1. С. 54.

Загальний мотив: коли розгублена, не зібрана людина перебуває в сумнівах, їй конче потрібно відшукати в собі точку опертя, аби зупинитися і визначитися з головним і несуттєвим. І так буває у всі часи. На потребу в необхідності зупинитися вказує типологічний ряд ознак (рядки 3–14), бо все «не готове», все перебуває в русі, а відтак остаточне рішення має поступово сформуватися всередині психосоми ліричного героя, за що він мусить сплатити морально-етичну ціну: закам’яніти по відношенню до оточуючих його реалій, поданих у рядках 3–14, оскільки будь-які зовгнішні прояви лиш форма самострати. Можливо, мотив вірша пов’язаний із роздумами В. Стуса над творчою долею поета П. Тичини і є своєрідним «накликанням випробувань» (Д. Стус).

Композиція: 2+18-рядкових строф, причому перші дві це заклик, що має композиційне розгортання у переліку. Злитий у одноманітне килимове ціле (3–5, 6–8, 9–11, 12–14), цей заклик-рефрен унаочнює експлікацію метафор чотирьох типів застережень перед прийняттям рішення: земля, духовність, екзистенція, добробут (вівериця — найдрібніша грошова одиниця давньої України), причому ця метафорика більш-менш прихована й будується на дієсловах переважно теперішнього часу. Наказова тональність у рядках 15–20 утворена застосуванням дієслів майбутнього часу, але ліричний герой владно радить збагнути, що лише твердь здатна до самозбереження, тобто, лише коли він зрештою досягне цієї якості, йому відкриються нові горизонти, нові моральні випробування й навіть завдання.

Розмір: верлібр.

Формальний аналіз: Андрій Пучков.

dvstus@gmail.com
Тільки аутентифіковані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть, будь ласка.