Біда так тяжко пише мною, так тяжко пише мною біль. В безодні — ти. А погорою — веселий бенкет божевіль. Опроти всесвіту, опроти небес і місяця й зірок лежиш ти сповнений скорботи і стежиш долі дивен крок. Та потайна, вона тобою, мов житній колос проросла і в смерть зріднила із добою і між сузір'їв повела.
dvstus@gmail.com