(...була весна...) Була весна, (...збігали дні...) Брели дороги, (...топилось сонце...) Горобці в калюжах витеплених бовтались. (...була весна...) Стежки підтряхлі знімали в нас відбитки ніг так безневинно і ласкаво, що й не відстрашували нас Удруге бігти. Робітниче — пропахле селище — в сосні, в остружках, в самані, у вальках нагадувало драбинчастий іще порожній віз. Збігали шахтарські, заводські будинки до вибалку. Текла вода, руда, підземна, глеювата, чорнів оглохлий очерет, багульник червонів, кульбаба яріла кругло. Круглий день ярів. І в потічку ярів круглавий день — дуплавим оком. Була весна.
"...у вальках" - Вальки - грудки мокрої глини, з яких на Донеччині тривалий час зводили стіни будинків та обмазували їх.
Початок 1960-х.