Поміж землею і небом, Поміж великою і малою літерами, Поміж перемог і поразок Зупинилась країна Ніби в закуті. Вітчизна? Релігія? Марення? Забутий гріх? Ледь видзвонює гордість. Ніби в телефоні — на другому кінці дроту Хтось говорив і змовк. Можна бути спортсменом, Можна кохатися в дівочих очах, Можна любити плоть, Аж плакать за плоттю. Та скажіть — хіба то вітчизна? Хіба то — можна любити, Що живе чи ні — невідомо, Що було чи ні — не скаже й Єгова. Скажіть — хіба то так, Хіба то не віра у потойбічність?
Хіба то — не релігія? Нація, народ, край? Хіба то усе відчувши між ребер, Ти виживеш, не помреш?
Вірш написано в період 1963-1965 років, в час навчання в аспірантурі Інституту літератури АН УРСР.