Люблю дозвілля степове безкрає, могутні м’язи рідної землі, і запах чебрецю, і жайворонів крик, і ластівок тривогу. Німує древній сум в важкій ріллі, і тракторист у довгій самотині звіряє в пісні, простій і легкій, свою любов, котрої він, напевне, ніяк не може звірити коханій. Десь коник, заховавшись у траву, бездумно сюркотить собі помалу і заколисує пожовклий степ нехитрим співом. Межею ж, креслячи невтомною рукою якісь недовідомі письмена, прошкує осінь. Хмара супокійна на неї задивилася згори. жовтень 1958 року
Основний варіант вірша датовано жовтнем 1958 року. Правдоподібно, що первісні начерки цього твору було зроблено на пару тижнів раніше, під час традиційних сільськогосподарських робіт, куди радянських студентів відправляли допомагати збирати врожай. Така сільськогосподарська «практика» тривала місяць, інколи 5 тижнів.
Вірш слід вважати етапним для раннього періоду Стусової творчості. Принаймні, про це свідчить той факт, що поет включив його як до збірки «Круговерть», так і до «Зимових дерев», де цей вірш розміщено на початку другого розділу, в якому макросвіт домінує над макросвітом. Символічно, що пов'язання ліричного героя з історією безпосередньо пов'язані з землею та людською працею на ній.
Цей твір написано п'ятикурсником Сталінського педінституту і, очевидно, є одним із перших, де бачимо творчий синтез етичної та естетичної програм митця.
Важко сказати, чи був студент Василь Стус знайомий з творчістю Володимира Свідзінського, але олюднення природи ("розцвітання особистості" людини з оточуючої її природи) подібне до того, що бачимо у пізнього Володимира Свідзінського: ліричний герой шукає гармонію в єдності з природою, про що свідчать і назви остаточного та більш ранніх варіантів вірша «Тиша», «Передосіння» (збірка "Круговерть"), «Спокій».