Гора за горою. Гора за горою. Не видно Вітчизни — світанок не бризне. А поніч лопоче, як тіні тополі, і син мій не хоче ввижатись в неволі. Зашемріло шаро в глухому розпадку. Прояви, примари забутого спадку. День золоторогий по надрах сколовся і зашморг дороги торкає волосся.
Вірш написано на засланні в селищі імені Матросова Магаданської області в 1977-1979 рр.