І душу облягло знесилля всім намірам наперекір. Повір же — хоч у божевілля, бодай у чорта — а повір! Цей світ, предвічний, мов псалтир, все жде, коли пожухне зілля бажань. Твоє, душе, весілля — у цьому склепі, потаймир? Ти ще людина? Ти вже звір? Ось-ось досаду пересилю в блаженній порожнечі вір. Тьма тьми. Зірок німує клір Чумацький шлях значиться сіллю Кричить зоря, мов породілля, а бог отруту ллє в потир.
"Палімпсести". 1974. ПКТ Мордовських політтаборів. Вперше переписано у листі до дружини від 19.08.1974 р.