І небо стало меншати мені. Нема безмежжя, довженого щирим дитячим оком. І нема довіри, що втрачене явою буде в сні. Бо й снам забракло хисту. Невідь-вік і в ньому серце багатьма човнами пустилось врозтіч. Мрії зійдуть снами, пригаслими стозойками повік.
Первісні поетичні начерки, в яких поет осмислював тему:
І роз'єдинена - рідня і рідні, але - поокремі...
Бракує нам братерства, І в біді нема братерства. Сивий чад неволі нас повиває - од труни й до льолі.
На підставі квитанцій поштових відправлень цього зошита вірш можна датувати 1979 р.
Поетично-образне осмислення теми браку братерства - "і небо стало меншати мені".