І жодної надії довкруги і жодної надії на рятунок нам самовтеча і отруйний трунок, вам — розшуки живого, вороги. І спогади мов відумерлий прах ховають нашу душу перетлілу, коли чеканням серце обболіло, коли слова німують на устах. Не хочу клику ревного, мовчи і накликання ревного не хочу, лише вві сні життя стоїть ув очу як тільки не волай і не кричи.

Друкується за чистовим автографом із загального зошита темно-коричневого кольору періоду заслання (1977-1979).

dvstus@gmail.com
Тільки аутентифіковані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть, будь ласка.