Як шипшини листок — серце твоє - вищербане подовгасте — темнаво-зелене — проліноване — замірами-рівчаками — що обачно течуть — від стебла і пірнають у біль. — Він вітрів не боїться він їм опинається. — Геть — жалкий — і задумливий — в спокій глибокий — пірнулий. — Він увінчує порив — здревілих далеких корінь — незабутніх, глибоких — захованих — у підсвідомість. Він їм голос вертає — той голос од горя бринить — упокорений спокоєві голубому.