- набір художніх прийомів та індивідуальних особливостей письменника, яка визначає його неповторний художній світ та спосіб творення художніх образів. Є складовою ширшого поняття - творча індивідуальність, що також включає соціально-філософське світосприйняття, темперамент, роботу в певному літературно-мистецькому напрямі та стилі та ін.
Багато дослідників ототожнюють ці терміни.
Понятя "Творча індивідуальність" і "художня індивідуальність" застосовані у статті В.С. "До проблеми творчої індивідуальності письменника" вжиті майже синонімічно і вказують на відношення між «творчим» і «художнім» як на відношення між родом і видом. Прояв творчого акту притаманний тим, хто користає із продуктивної уяви – науковцю або митцю. Але на відміну від науковця, відкриття якого може зробити рано чи пізно інший науковець, митець (прозаїк, поет, художник, актор) створює лише те, що може зробити лише він. У художньому освоєнні світу діалектика об’єктивного і суб’єктивного проявляється не так, як у науковому пізнанні саме тому, що суб’єктивне входить до складу художнього змісту мистецтва у всій повноті, натомість у науковому пізнанні багато що лишається на «совісті» об’єктивного. Якщо для здійснення пізнавальної місії науки творчій індивідуальності науковця потрібно мати належний інструментарій (приміром, логічне мислення), то неповторною художньою індивідуальністю людина стає лише в тому випадку, якщо структура її особистості є ізоморфною специфічній структурі тих цінностей, які митець покликаний створювати. Це означає: художня індивідуальність повинна містити в собі і здатність до образного пізнання буття, і здатність до вираження свого ставлення до світу, і здатність матеріально втілювати цей складний комплекс. Звідси духовий апарат індивідуальності, необхідний для повноцінного художнього продукування, містить талант художника, його життєвий досвід, світогляд, творчий метод і майстерність.
Андрій Пучков, ds