Мета – в традиційному розумінні це усвідомлене передбачення бажаного результату, яке передбачає відповідний пошук засобів і шляхів для його досягнення.
Науковці розрізняють "суб’єктивну" та "об’єктивну" мету, тобто мету суб'єкта (людини) і мету буття, тобто "об'єктивну" мету. Остання може бути божественною, провіденціальною або ж заданою певними законами чи алгоритмами певної системи.
Проте в реальному світі все живе і так чи інакше пов'язане одне з одним. І саме про це пишуть поети...
Ось яку мету Василь Стус радив мати своєму синові, аби той вчився повнити себе, а не втрачати й не губитись в манівцях порожнечі:
"Був імператор у Римі, Марк Аврелій. Він філософ значний, виклав її /свою філософію/ в трактаті “На самоті з собою“. Він, до речі, писав, що кожен вартує стільки, скільки варта мета, до якої людина прагне. Що більша мета — то більша людина.
Отож, смисл життя — мати якомога більшу мету, цю мету зробити своєю, зробити собою, тобто помінятися з нею місцями, інакше — з головою зануритися в ній — геть до останку, до повної втрати самого себе. Оце — єдиний принцип для Твого, Дмитре, віку. Хай ця мета, як океан, розбудить у Тобі океанічні сили. І не для того, щоб ти став великий, а для того, щоб Ти став океаном, щоб загубив себе у великому. А велике — це єдина комора схову, куди варто здавати свої речі. Шкода людей, які не мають свого океану" (Лист до дружини та сина від 1.02.1985 р.).
Василь Стус: "Ти — це, насамперед, Твоя воля (бажання, мета, впертість і т. д.)" (Лист до дружини та сина від 15.01.1984 р.).