«Куріють вигаслі багаття» ("Зимові дерева", вересень 1967 р.): формальне прочитання

1 Куріють вигаслі багаття, 2 собаки виють до зірок, 3 а в річці місяць, мов латаття, 4 доріс до повні і розмок.

5 І в ртутній спеці фіолету 6 він невимовно довго чез, 7 лишившись тільки для прикмети, 8 як цятка сяєва небес.

9 Самотність аркою провисла 10 над райські кущі в пригри снів. 11 Шукай по них щасливі числа, 12 так, як раніше ти умів:

13 той день, як від земної тверді 14 найперше сонце відійшло, 15 і той, що мітить знаком смерті 16 ще нерозгадане число.

17 А ти іще посередині, 18 ще посередині твоє. 19 Отож, радій вечірній днині, 20 допоки в ребра серце б’є.

IX.1967

Джерело: «Зимові дерева», вересень 1967 р. Твори: У 4 т. (6 кн.). 1994. Т. 1, ч. 1. С. 43.

Загальний мотив: розмисли над сенсом того, чим має бути заповнений нумеричний проміжок між датами народження і смерті, — про наповнення життя і усвідомлюваний людиною його зміст.

На тлі прибережного нічного пейзажу (рядки 1–8), презентованого дієсловами переважно теперішнього часу, ліричний герой вдивляється в себе, помічаючи: «самотність аркою провисла» на різних уявних рослинах (райські кущі) і сновидіння, і «точки торкання» елементів провислої арки слід вираховувати за моделлю щасливих чисел (у 1960–1970-і серед дітвори було маленьким щастям з’їсти тролейбусний квиток, у шестизначному номері якого сума перших трьох цифр збігається з сумою трьох останніх). Метафора народження (13–14) та смерті (15–16) між двома точками опору «провислої арки» має бути виправдана точністю того, що «посередині»: чимось «твоїм».

Ліричний герой рекомендує радіти вечірній днині, допоки є можливість за нею спостерігати.

Композиція: п’ять чотирирядкових строф. Рядки 1–8 — експозиція дії: тихе прибережне надвечір’я, віддзеркалення місяця й зірок у воді — ніби реалізація Довженкового вибору (одні бачать в калюжі брудну воду, інші — віддзеркалення зірок). Рядки 9–16 — Роздуми ліричного героя над прихованим змістом наповнення того, що сховано між датами народження і смерті на надгробку людини. Рядки 17–20 — Дія і чин, як розв’язок питання наповнення змістом проміжку між датами народження і смерті.

Розмір: чотиристопний ямб, чий семантичний ореол ритму і метру відсилає читача до традиції віршування ХІХ століття.

Формальний аналіз: Андрій Пучков.

dvstus@gmail.com
Тільки аутентифіковані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть, будь ласка.