Василь Стус унікальна особистість не лише для української, але й для європейської культури. Великий поет, для якого творчість була квінтесенцією життя, але й саме життя стало творчістю. Василь Стус був такою ж великою людиною, як і великим поетом. Він прожив настільки насичене та яскраве життя, що поетовий досвід "проживання" можна окреслити безперервним творчим процесом.
Більшість з відпущених йому 47 років Василь Стус проживав максимально наповнено та відповідально. Творив себе, творив світ довкола себе, допомагав рідним і друзям знаходити і реалізовувати себе в цьому світі. І може, саме тому, творчі дні його наповненого життя ставали віршами, листами, думками, що містили унікальну і концентровану інформацію про оточуючий його світ, про те, якою повинна бути людина і як нею стати, про шлях, сповнений випробувань і падінь, але попри все - долань, бо мужчина повинен уміти долати перешкоди навіть тоді, коли вониі здаються неподоланними.
Власне про це й писалася біографія Василя Стуса. Про те, що кожна людина має стати на шлях, свій шлях. А життя Василя Стуса дає багато інформації вдумливому читачеві про самореалізацію людини у світі, або ж "квітування" за Василем Стусом.
Видання біографії прискорило формування Стусознавства як напряму культурології, а виданий в перший рік війни переклад на англійську збільшив зацікавлення постаттю поета за кордоном.
Складається стійке враження, що сьогодні не лише в Україні, але й у світі дедалі цікавішим стає Стусовий досвід, досвід чоловіка, який "один проти цілого світу — перемагає! Тобто, не поступається напасникам, а йде напролам: або світ прийме таким мене, як я є, як мене народила мати — або вб’є, знищить мене. Але я — не поступлюся! І з кожної миті своєї, з кожного почуття й думки своєї зроблю свій портрет, тобто, портрет цілого світу: хай знає цей світ, що душив, гнув мене, що я вижив, зберігся, доніс до людей усе, що хотів" (Лист до сина, 1979 рік).