В травні 2022 р. громадськість Києва вирішила перейменувати станцію метро "Площа Льва Толстого" на честь Василя Стуса.
Значною мірою це рішення зумовлене військовою агресією Росії, але також засвідчує той факт, що в сьогоднішній Україні вплив постаті Стуса став більшим, аніж ідеї "толстовства" та творчіть цього справді великого письменника.
Найвідоміші твори: "Війна і мир" (1863-1869), "Анна Кареніна" (1873-1876). За свою творчу діяльність Толстой чотири рази був номінований на Нобелівську премію з літератури (1902, 1903, 1904, 1905 рр.), а пізніше відмовився від подальших висувань. Творчість письменника стала важливим етапом трансформації класичного роману XIX ст. в літературу XX ст.
Замолоду, принаймні до 1972 р., Василь Стус високо цінував Льва Толстого, вважаючи "Війну і мир" одним із кращих романів всіх часів, а самого Льва Миколайовича майже "богом".
Проте ареш і ув'язнення сформували більш критичне ставлення до Толстого:
Так, переглянувши на засланні у селищі ім. Матросова Магаданської області фільм“Воскресіння" поет пише: "Завше високо цінував цей роман (читав його, здається, тричі, востаннє — в концтаборі).
Кожного разу відчував катарсис. Після фільму — так само. Мені, старому, набігали на очі сльзи (добре піддаватися цій ваді в темненькому залі!) — не раз і не два...
Кінотехніка стара (так, принаймні, я чув). Хоч, може, сам Толстой-прозаїк вимагає не сучасної кінотехніки. Але не в кінотехніці справа.
Суть: Толстого роман — то гріхи молодості Толстого. Його життьовий досвід, з якого він не міг вискочити. Тому не помітив, що проґавив центральну тему, а пішов периферією. Сидячи в залі, я подумав: як добре, що в російській літературі поруч із такими колосами як Толстой і Достоєвський, є ще й Олександр Солженіцин. Навіть подумалося: де поставив крапку Лев Миколайович, там продовжив О.Солженіцин...
Одне слово, Валю, я був дуже розчарований своїм богом — Толстим. Панські дурниці — весь цей роман. Панські забаганки. Тому — все збоку та збоку від володимирського тракту життя рідного народу. Думаю, що при всій своїй величі Лев Миколайович не міг звільнитися від слов’яно-русофільського гіпнозу, чарів табуйованого існування. Для цього потрібна інша доля..." (Лист до дружини від 29.09.1978 р.).
У листі до німецької правозахисниці і перекладача Христини Бремер Василь Стус пише: "Мої російські улюбленці — Пушкін, Бунін, Пастернак, Толстой, Достоєвський, Платонов" (березень 1979 р., сел. ім. Матросова").
Проте знаки толстовської етики у Василя Стуса з часом не змінюються, ось що Стус-критик пише у статті "Розмаїття тенденцій, або відради і клопоти музи":
"Колись Л. Толстой писав: людина це дріб, де чисельник — те, що вона уявляє про себе. Чисельник це людина в поетові, а знаменник — поет у людині. Ідеальний випадок, коли дріб становить одиницю! Це, звичайно, ідеал, і до нього треба нашим поетам прагнути, щоб вилікуватися від своєрідної поетичної маніловщини і красивого пустомольства".