1968-й рік став переломним і багато в чому шокуючим як для окремих людей, так і для багатьох країн світу. Попри майже десятирічне економічне зростання, паралельно зростало і невдоволення людей своїм становищем у суспільстві. У США, Франції та багатьох країнах Європи спусковим крючком бурхливого невдоволення стали протести проти війни у В'єтнамі. Політика антикомінізму і захоплення молоді лівими ідеями призвели до вуличних сутичок у Франції, а зародження і пізніше придушення танками Празької весни - до агресивного наступу комуністичної диктатури в країнах Східної Європи (соціалістичний табір) і особливо в СРСР та Україні.
Як завжди, суспільно-політичні події з особливою силою впливали на долі людей. Позначились вони на долі та творчості й Василя Стуса.
Якщо в першій половині 1968-року Василь Стус з дружиною мріяли про другу дитину, і поет знаходив душевну рівновагу в родинному колі, то після введення радянських танків до Праги ситуація радикально змінилася. "Слухняна" громадськість України та Києва активно підтримала політику радянського уряду, демонструючи лояльність режимові, натомість ті, хто не виказував такої лояльності, отримав ярлик нелояльних режимові.
Поміж останніх був і Василь Стус. Нова хвиля репресивних заходів різко звузила життєві горизонти родини поета, що відбилось і на його творчості.
Оглянемо найважливіші події 1968 року, який визначив долю невеликого кола сміливих і небайдужих до несправедливості людей, яких пізніше назвуть дисидентами.
Почати, напевно, треба з того, що ще до початку 1968-го ООН оголосила цей рік роком прав людини. А якщо політики хочуть щось захищати чи підтримувати, то це обов'язково матиме наслідки. Отож закономірно, що права людини порушувалися впродовж 1968-го постійно і скрізь: від В'єтнаму до Чехословаччини.
1 січня в СРСР вперше вийшла в ефір програма "Час" ("Время"), що впродовж десятиліть була головним рупором, що транслював і давав правильну інтерпретацію всім новинам. Програма існує до сьогодні, хоча на іншому каналі і в цілком іншій країні та реальності.
5 січня ліберально налаштований словацький комуніст Александр Дубчек заступив відвертого сталініста Антоніна Новотного на посту першого секретаря Чехословацької компартії. Ця подія стала каталізатором "Празької весни", перерваної вводом радянських танків.
Інші події січня теж були зовсім не оптимістичними. Хоча окремі трагедії й не мали далекосяжних наслідків: 21 січня наслідком пожежі на борту стратегічного бомбардирувальника B-52 ВПС США "загубили" атомну бомбу поблизу Гренландії, а в останні дні місяця затонули ізраїльська та французькі субмарини. Загинуло понад 100 людей.
Лютий 1968-го посилив суспільно-політичну турбулентність, яку, щоправда, старались не помічати. 1 лютого завершено евакуацію з Алжиру французької військово-морської бази Мерс-ель-Кебір, а 8-го лютого в Оранджбурзі (Південна Кароліна) американська поліція розстріляла темношкірих студентів-протестувальників на території кампусу Державного коледжу Південної Кароліни.
Закінчився місяць сюрреалістично, але з великою помпою і серйозними виразами на обличчях: крейсер "Аврора" нагородили орденом Жовтневої Революції.
На початку березня разом зі всім екіпажем затонув радянський підводний човен К-129; а 16 березня під час каральної операції проти партизан ротою американських піхотинців в сільській громаді Сонгмі (провінція Куангнгай, В'єтнам) було забито щонайменше 347 людей. Зупинити бійню вдалося пілоту американського гелікоптера Г'ю Томпсону, який приземлив вертоліт між співвітчизниками і селянами і віддав наказ екіпазу стріляти по американцях, якщо виникне необхідність. Також у березні відбулося кілька знакових подій у світі поп-музики: на британській студії Philips Records Елтон Джон записав свою першу пісню — «I've Been Loving You», щоправда компанія не побачила в співаку потенціалу і вирішила не продовжувати з ним співпрацю. Також у Англії вийшов сингл The Beatles «Lady Madonna».
4 квітня 1968 року на балконі мотелю у Мемфісі застрелено лідера боротьби за права темношкірих американців пастора Мартіна Лютера Кінга, який був ідеологом ненасильницької боротьби проти расової дискримінації.
У квітні-травні в США збурюється хвиля масових антивоєнних виступів проти війни у В'єтнамі, в якій активну участь беруть ветерани.
І нарешті 30 квітня в Москві громадськими активістами підготовано для поширення перше число "Хроники текущих событий" - головного інформаційного бюлетеню дисидентів, який впродовж кількох десятиліть був головним джерелом інформації про репресії та факти свавільного порушення закону в СРСР.
Мартін Лютер Кінг: "Я маю велику мрію: темношкірі та білі житимуть в мирі, свобода і справедливість повернеться до кожного американця, а мої чотири дитини житимуть на землі, де їх оцінюватимуть не за кольором шкіри, а за особистими якостями ("У мене є мрія").
Саме в квітні 1968-го народжується один з найеротичніших і світлих віршів Василя Стуса цього періоду, - "А скажи — Модільяні був ідіот?.." І хоча в загальній естетиці вірша простежується відверте несприйняття нав’язливо-нормативного, вихолощеного соцреалізму, проте загальне тло прозначене світлими промінчиками надії. Надії людини, яка в перевернутому світі ідеологем, де поняття норми часто суперечило загальнолюдським цінностям, знайшла тимчасовий прихисток в роботі, коханні, родині. Не випадково у вірші згадано саме Модільяні, адже його вважають неперевершеним «співцем краси оголеного жіночого тіла».
А скажи — Модільяні був ідіот? — допитувалась вона, коли я вправними, як у піаніста, пальцями вигравав на засмаглих персах. — Такий же ідіот, як і всі в цьому світі, — повчав я, обіймаючи успокоєні вибухи її сідниць. — Розумієш, старий, я часто думаю про незвичайність мистецтва. Це зайва розкіш. — Так, мистецтво — то завше надмір, — відповідав, виціловуючи коліна. — Але надмір лише й рятує нас від убогості. Смертним полишається єдине: бодай маленький надмір — У вірі, у звичках, у смаках, просто — в примхах.
— Так, моя маленька. Саме так. Ти як завжди говориш діло, — повторював, клацаючи зубами од пристрасті. — А коли в нас народиться доня, ми кластимем їй в узголів’я тільки троянди, — охриплим голосом проказувала вона. — Так. В узголів’я і неодмінно — троянди,— не своїм голосом я погоджувався покірно. — Яка докучлива муха — дзижчить і дзижчить. Убий її, любчику.
Травень 1968-го став якщо й не переломним щодо змін на гірше, то надзвичайно турбулентним як у світі, так і в приватному житті поета. Почалася епідемія хвороб батьків дружини, ще в квітні остаточно зняли з видавничого плану переклад Брехтівської п'єси "Життя Галілея", над якою Василь Стус працював з Зінаїдою Йоффе, навалювалися й інші побутові негаразди.
У світі зростав рівень агресивності. Основні кризові центри були у В'єтнамі та Франції. Попри початок перемовин мід Демократичною республікою В'єтнам (прорадянською) та США в південно-східній Азії продовжувалися запеклі бої: 12 травня в'єтконгівцями було збито літак ВПС США C-130B, що призвело до загибелі 155 людей і стало найбільшою авіакатастрофою на той момент. Попри це, перемовини між країнами таки продовжились.
А в Парижі в ніч на 11 травня мали місце жорстокі сутички між поліцією та студентами. Останніх підтримали робітники, і країною прокотилася епідемія стайків, які 20 травня переросли в загальнонаціональний страйк. Це змусило уряд піти на поступки і розпочати перемовини з профспілками, що призвели до підписання Гренельського протоколу (27.05.1968), а вже 30 травня прихильники Президента де Голля провели масову антикомуністичну
демонстрацію, що дозволило зупинити розростання революційних подій "Червоного травня".
Початок і середина літа лише посилили враження "розкачування" нестабільності. Як тільки в одному куточку світу суспільні заворушення заспокоювались, в іншому щось спалахувало. До 10 червня у Франції загальнонаціональний страйк вдалося згорнути, але ще до цього — 5 червня — в Лос-Анжелесі, в готелі "Амбассадор", після перемоги на первинних президентських виборах було смертельно поранено сенатора Роберта Кеннеді - молодшого брата убитого в 1963 році президента Джона Кеннеді.
26 червня 1968-го в іншому куточку світу, в Ріо-де-Жанейро, пройшов марш протесту проти військової диктатури, в якому взяло участь сто тисяч людей. А 23 липня вперше в історії людства було захоплено цивільний літак з пасажирами: бойовики Народного фронту визволення Палестини здійснили перше (і єдине) успішне захоплення літака ізраїльської авіакомпанії "Ель-Аль".
В Україні 8 серпня 1968 року було відкрито Київський інститут культури, який спершу налічував лише два факультети - культурно-освітній та бібліотечний. У вузьких колах нон-комформістів ширилася інформація про лист 139 представників української інтелігенції проти репресій і незаконних судових переслідувань. У журналі "Вітчизна" вперше опубліковано роман Олеся Гончара "Собор", який невдовзі буде заборонено на кілька десятиліть.
Як бачимо, введення радянських військ до Чехословаччини стало частиної загальносвітової кризи, що виявляла себе спалахами агресії в різних куточках планети. 21 серпня понад 200 тисяч військових і 5 тисяч танків з країн Варшавського договору увійшли до Чехословаччини, аби завадити лібералізації комуністичного режиму. Цікаво, що того ж дня президент Румунії Ніколае Чаушеску засудив цю агресію і закликав румун озброюватись, щоб лати відсіч потенційному радянському вторгненню в Румунію (не підтримали ввід військ також прокомуністичні Китай, Албанія та Югославія). Того ж дня представники США, Великої Британії, Франції, Канади, Данії та Парагваю виступили в Раді Безпеки ООН з вимогою винести "чехословацьке питання" на засідання Генеральної Ассамблеї, але представник Чехословаччини заявив протест і вимагав зняти це питання з розгляду ООН.
Поки дипломати обмінювались колючими та їдкими заявами, в СРСР було прийнято рішення про посилення "ідеологічного контролю": тисячі мітингів по всій країні "одностайно" підтримали введення танків на вулиці Праги, натомість на акцію протесту на Червоній площі в Москві вийшло семеро людей, які кілька хвилин сидячи протестували на Лобному місці, аж доки їх не схопили працівниками міліції та КГБ. В Україні, натомість, мало місце самоспалення Василя Макуха.
Це трапилося 5 листопада 1968 року: до будинку на вулиці Хрещатик, 27-а вибіг охоплений полум’ям чоловік. Він кричав: «Геть комуністичних колонізаторів!» і «Хай живе вільна Україна!». Наступного дня від опіків він помер у лікарні. Проте більшість з міркувань особистого комформу погодилась на пасивну присутність на організованих партією, профспілкамим та комсомолом заходах підтримки
агресії. Окрім згаданих виступіів, протести мали місце хіба на кухнях. Страх трансформувати турбулентність на рівень особистого життя був значним, а тому комуністичні ідеологи розпочали ще один похід проти незалежних груп інтелігенції. Особливо це відчувалося в Україні, де клан Щербицького почав боротьбу за владу з Петром Шелестом саме на полі ідеології, мовляв, останній дав підняти голову націоналістам.
Загальна суспільна атмосфера в Києві та Україні ставала гнітючою. У творчості Василя Стуса це призвело до появи у віршах естетики абсурду та їдкої сатири (останні, щоправда, не були включені поетом до авторських збірок). Внутрішні відчуття цього періоду спостерігаємо у вірші, написаному в жовтні 1968-го:
Отак живу: як мавпа серед мавп чолом прогрішним із тавром зажури все б'юся об тверді камінні мури, як їхній раб, як раб, як ниций раб. Повз мене ходять мавпи чередою, у них хода поважна, нешвидка. Сказитись легше, аніж буть собою, бо ж ні зубила, ані молотка. О Боже праведний, важка докука — сліпорожденним розумом збагнуть: ти в цьому світі — лиш кавалок муки, отерплий і розріджений, мов ртуть.
Цього твору, звісно не було у первісному варіанті збірки "Зимові дерева", яку поет подав до видавництва "Молодь" у травні 1968 року. Книжку почали готувати до друку,
і в серпні 1968-го Іван Драч написав на неї позитивну внутрішньовидавничу рецензію. Проте восени роботу над книжкою зупинили і запропонували поетові забрати рукопис. Додам, що цього, первісного варіанту "Зимових дерев", ми не маємо.
До кінця року трапилося ще кілька знакових подій, про які слід згадати. Буденно пройшло заснування компанії Intel Corporation, яка незабаром стане одним із найбільших виробників напівпровідникових елементів та мікропроцесорів.
У Іспанії скасовано закон (1492 року) про вигнання євреїв, а при Гарвардському університеті з ініціативи Омеляна Пріцака відкрито Український науковий інститут.
5 листопада президентські вибори в США виграв кандидат від республіканців Річард Ніксон, який започаткував політику розрядки з СРСР і закінчив в'єтнамську війну.
А 9 грудня на комп'ютерній конференції Інституту інженерів з електротехніки та електроніки в Сан-Франциско було презентовано винахід, яким вже скористалися мільярди. Дуглас Енгельбарт вперше продемонстрував роботу комп'ютерної миші, яка на екрані монітора в режимі реального часу керувала курсором.
Кінець року знову затьмарений політичними ексцесами. 26 грудня терористи з народного фронту визволення Палестини з автоматичної зброї розстріляли ізраїльський літак в аеропорту Афін, а 28-го в міжнародному аеропорту Бейрута ізраїльський сценаз у відповідь знищив 14 пасажирських літаків арабських авіакомпаній.
Нарешті 30 грудня четверо британських рокерів, які об'єднались у групу "Led Zeppelin" далі свій перший концерт у США. Через рік група стала знаковою, а через три — найкращой рок-групою світу.
Все як завжди, когось кризи відкидають на узбіччя, а хтось продовжує розвиток.
ПОМЕРЛИ в 1968-м
27 березня загинув перший космонавт Юрій Гагарін. 15 червня помер американський джазовий гітарист Вес Монтґомері.
14 липня помер тісно пов'язаний з Києвом та Одесою письменник Костянтин Паустовський. Він товаришував з Довженком, Рильським та Яновським. Виступав за реабілітацію митців в період Хрущовської "відлиги". Називав Україну другою батьківщиною.
19 жовтня в наслідок хвороби помер знаковий для шістдесятників поет Леонід Кисельов, якого дуже високо цінував Василь Стус. Я постою у края бездны и вдруг пойму, сломясь в тоске, что все на свете – только песня на украинском языке.
У 1968-му НАРОДИЛИСЬ:
2 березня британський актор Даніел Крейґ, один із найвідоміших виконавців ролі Джеймса Бонда. 16 липня один із засновників Вікіпедії, засновник Citizendium Ларрі Сенгер. 5 серпня французька політик Марін Ле Пен. 25 вересня американський актор і співак у стилі хіп-хоп Вілл Сміт. 10 жовтня українська актриса, відома як мама Вєркі Сердючки, Інна Білоконь.
Нобелівську премію з літератури у 1968-му отримав
японський письмменник Ясунарі Кавабата, якому присвячено один із віршів Василя Стуса.
Розпросторся, душе моя, на чотири татамі, або кулься від нагая, чи прикрийся руками. Хай у тебе є дві межі, та середина — справжня, марно, невіре, ворожить — молода чи поважна.
Посередині — стовбур літ, а обабоки — крона. Посередині — вічний слід (тінь ворушиться сонна). Ні до неба, ні до землі — не сягнути нікуди. Не будіте мої жалі, лицемірні іуди! Чи не мріяв я повсякчас, чи не праг, як покути, щоб заквітнути проміж вас, як барвінок між рути. Як то сниться мені земля, на якій лиш ночую, як мені небеса болять, коли їх я не чую. Як постав ув очах мій край, ніби стовп осіянний. Каже — сину, на смерть ставай — ти для мене коханий. Тож просторся, душе моя, на чотири татамі, і не кулься від нагая, і не крийся руками.
Нобелівську премію миру «в ознаменування 20-х роковин ухвалення Декларації прав людини» було присуджено Рене Кассену (René Cassin) за його "роль в розробці загальної декларації прав людини".