Мордовський табір ИТК-3 (ЖХ-385/3-5)

stus_czco/SxQePJG4R.jpeg
Типовий контрольно-пропускний пункт колонії.

Табір ЖХ-385/3 (неофіційна назва ИТК-3, тобто виправно-трудова колонія ("исправительная" російською мовою) знаходилась в селищі Барашево Теньгушевського району Мордовської АРСР.

Територія табору мала прямокутну форму, розбиту на п'ять зон ("ділянок"). У 1970-ті - на початку 1980-х років ці зони мали таку спеціалізацію: 1 - зона для кримінальних в'язнів, які займалися металообробкою. 2 - центральна загальнотаборова лікарня для кримінальних злочинців. На території лікарні окремо відгороджене місце для психічнохворих - 12-й корпус. А в самому 12-му корпусі були спеціальні палати для політв'язнів. 3 – центральна лікарня для політв'язнів з хірургічним, терапевтичним та туберкульозним відділеннями. Поруч містився морг, а також був кабінет головного лікаря обох лікарень - Віктора Кокорєва. 4 - жіноча загальнокримінальна зона, в якій було окремо відведене місце (і окрема вахта) для жінок-політв'язнів. 5 – зона для політв'язнів чоловіків.

Жіноча зона була єдиною в СРСР. В першій половині сімдесятих її в'язнями були Ірина Стасів-Калинець, Стефанія Шабатура, Надія Світлична та інші.

Виробництво на чоловічій та жіночі політзоні було однакове - шили рукавиці. План був доволі значним - необхідно було пошити 98 чи75 пар за день (в залежності від моделі). Проте не всі могли, і не всі намагалися цю норму виконати.

stus_czco/VFrWKaG4R.jpeg

До офіційної табору, який вказували на конверті, включали й номер дільниці: жіноча політзона - ЖХ-385/3-4, чоловіча – ЖХ-385/3-5.

Начальником табору у 1973 р. був Бойков, якого в другій половині 1970-х змінив майор Зіненко, який до того недовго був начальником спецчастини (канцелярії табору).

dvstus@gmail.com