Нарешті — ось ви, присмерки душі, що вигасили гамір тогосвітній і безгоміння — геть туге, мов бич, обклало простір. Вибринь через силу, надпоривом і надвигом пробийсь. Чи обережно з темряви густої скрадися вгору, сну не наполохавши, недремного, як біль. Пройди між тіней - і заблукай між них.
dvstus@gmail.com
Інші публікації з "Збірка "Палімпсести""
"Зазираю в завтра — тьма і тьмуща..."
30 вер.
ПОВЕРНИ МЕНІ НІЧ... (одна з перших публікацій Василя Стуса в незалежній Україні)
10 лип.
"Це місто – давніх мрій..."
4 черв.
"На вітрі палає осика..."
31 трав.
"Ту келію, котра над морем..."
2 трав.
"Як добре те, що смерті не боюсь я..." // "Qué alivio no temer a la muerte..."
29 квіт.
Більше статей