"Нарешті — ось ви, присмерки душі..."

Нарешті — ось ви, присмерки душі, що вигасили гамір тогосвітній і безгоміння — геть туге, мов бич, обклало простір. Вибринь через силу, надпоривом і надвигом пробийсь. Чи обережно з темряви густої скрадися вгору, сну не наполохавши, недремного, як біль. Пройди між тіней - і заблукай між них.

dvstus@gmail.com
Тільки аутентифіковані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть, будь ласка.