Аудiо30 червня 2021

Не побиваюсь за минулим...

Не побиваюсь за минулим
Василь Стус
--
--

Не побиваюсь за минулим,  побитим шашіллю зневір.  Високі думи промайнули,  у потаймиру — водовир  стражденних літ. Нехай. Не плачу.  Не побиваюсь. Задарма.  Усе, чим жив, сьогодні трачу.  Все рвуть руками обома.

Але ж чи все? Не все. їй-богу.  І гріх казать: все чисто рвуть!  Навічним радості облогом,  обніжком щастя, там, де ймуть  малої віри на безвір'ї  малої ласки серед зла,  квадрат — чотири на чотири —  і окрай чорного стола.  Якраз навпроти, на ослоні сидить нужденна удова, і на змозолених долонях — солоні сльози, як жорства. І так провадить: зглянься, сину, руками горе розведи, бо як не стане України, тоді не стане і біди. І в щасті нелюдів пощербне її державний меч і гнів. І горе зітреться на мерву. І відбіжить її синів невірних потовч-потороччя. За першим громом — відбіжить. Хто ж їй води подать захоче? Закриє очі хто — скажи? Єси ти сам — з собою врівень, один на сотні поколінь високим гнівом богорівен, хай, може, не ріка, а рінь, важка занадто. Гнів стоустий, молінь столобих ти рука. Ступай — майбутньому назустріч, і най хода твоя легка легкою буде. І не треба жалких жалінь. І — задарма. Тюрма не доросте до неба: ще землю їстиме тюрма.

Тільки аутентифіковані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть, будь ласка.