Одна червона скеля, а друга скеля — чорна і корчиться між ними горизонтальний крик по вижовклій пустелі змія повзе проворна і висуває хтивий роздвоєний язик глухі судоми крику посовгнулись як брили їх рунтає бажання останніх божевіль...
і вже на відстані від себе ти в себе хочеш увійти, щоб більше не двоїлось небо і не двоїлися світи
Невідомий незакінчений начерк вірша "Одна червона скеля..." і поетична фраза Василя Стуса, записані в зшитку нотаток, які поет вів під час ознайомлення зі справою, яку слідчі КДБ підготували для передачі до суду.
Варіант вірша 1972 р. не включений поетом до "Часу творчості" і має мінімум варіантів. Проте він включений до 2-ї частини корпусу "Палімпсестів" ("київська редакція"), що дозволяє припустити, що поет працював над ним ще наприкінці 1979-1980 років. Первійсний варіант, який подається на сайті, був недоступний поетові, бо ці аркуші були вилучені в нього і зберігалися у справі.
Те ж стосується і поетичної фрази, яка в такому вигляді ніколи не публікувалася.