Цей чоловік заснував перший музей Василя Стуса у Горлівці.
Він мав кілька прибуткових бізнесів і більше трьох десятиліть роботи в системі МВС СРСР і України.
- Навіщо Вам це? це ж одні неприємності? - запитав Д.Стус у нього в 1999-му.
- Стус - святой, - відповів він мені російською. - А кроме того, Украине нужна национальная идея. А для Донбасса Стус и есть национальной идеей.
І ми почали працювати.
Сьогодні в Googlі про цю людину майже немає інформації, але цифруючи архів працівники
СтусЦентру наштовхнулися на біографічну довідку про Олега Михайловича, яку він передав на межі 1999-2000 рр.:
У 1999-му Олег Федоров очолював Фонд ветеранів МВС України по Донецькій області. Після нашої пресконференції його одразу ж попередили, що його бізнеспроекти матимуть великі проблеми.
Проте його це не зупинило і 4 серпня 2002 р. на території заводу «Еластомер», за адресою вулиця Білгородська, 58 у Горлівці й було відкрито першу експозицію.
Чому Горлівка?
Річ у тому, що з 1961-го до 1963 р. Василь Стус працював у Горлівськкій школі №23 вчителем української мови та літератури.
Пізніше Музей переїхав з території заводу до центру міста, а біля самого заводу з'явився сквер Василя Стуса.
Проте вік і стан здоров'я давалися взнаки, а жодного сприяння приватний музей Стуса не мав. Саме тому в 2012 р. Олег Федоров залишив символічну посаду директора музею, а в грудні 2012 р. музей переїхав до Донецької обласної універсальної наукової бібліотеки.
Події 2014 р. остаточно підірвали здоров'я Олега Михайловича Федорова і наприкінці літа, вже після окупації міста, його не стало.
Проте й досі в різних місцях люди переховують меморіальні речі з з цього музею, зберігаючи пам'ять і про Василя Стуса, і про Олега Федорова.