Цикл афористичних поетичних замальовок середини-кінця 1960-х рр.

*

Ісус Христос був опортуністом. Тому, що серед дев'яти його учнів був Іуда.

*

Коли зорі після тисячі пасажирських літ досягають землі удень,— я їм не заздрю.

*

Світло — то час. Тільки нам важко думати про велике.

*

Якщо болить серце — тобі, друже, поталанило.

*

Людські очі нас завше точать. Але ж ми про те забуваємо?

*

Вітальні листи Завжди приймаються одностайно.

*

Земля — добра і недобра. Одночасно. Яким же мені Бути накажете?

*

Бідний плащ! Що він думає, Висячи на кілочку?

Фото Ігоря Гільбо.

*

Народжуючи, Нас не питають. А жаль...

*

За всі рішення партії — принаймні років на 50 уперед голосую обома руками.

*

Нескромно кричати про невмирущість предків. Відомо ж, що б вони робили без нас.

*

Коли у людства розвинеться всепланетний патріотизм, шовінізму більше не буде?

*

Зорі існують на те, щоб утверджувати людське безсмертя. сьогодні бачиш неолітичні зорі. А зірка бачитиме тебе в комунізмі?

*

Обачні! Золота середина — найнебезпечніша. Ви ж бо подвійні вороги!

*

В епоху розгорнутого будівництва комунізму на нас дивляться мезозойські зорі.

*

Коли б Сталіну збрили завчасно вуса, геній скидався б на ховрашка.

*

Коли б світло поширювалось із швидкістю 300 тисяч кілометрів за секунду, кожен промінь нагадував би кручений панич.

*

Кожен єврей — пророк. Навіть без бороди.

*

Обійти самого себе — від потилиці аж до пальців — важче, ніж Київський ботанічний сад.

*

Тітці закортіло цілинної романтики, а в сільраді паспорта не дали.

Горіо - персонаж роману Оноре де Бальзака "Батько Горіо" (1832). Горіо безмежно любив своїх дочок, але любов виявилася невзаємною: досягнувши успіху і суспільного становища дочки почали соромитися батька.

*

Коли люди писатимуть книги принаймні ще кілька століть, що робитимуть наші нащадки?

*

Гострити ніж Людей научили зойки.

*

Будинки — філософи! Наймудріші філософи. Бо мовчать.

*

Вугілля — це чорне золото. Коли не зважати на запилення і радикуліт.

*

Кожен кат любить червоне вино, нагріте до 36°.

*

В армії я збагнув, що таке Вітчизна.

*

Годинник! Моя пекельна машинко! Ти так страшно мовчиш! Ти небезпечно слухняний! І коли мені радісно, ти як старий Горіо візит наносиш!

*

Я розграбований До самих ребер Навіть дивно, Що у мене лишились губи.

*

Німі — багаті. Коли ж вони Ще й не бачать — То наче крези.

Тільки аутентифіковані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть, будь ласка.