Коли ім’я Василя Стуса в другій половині вісімдесятих почало повертатися з небуття, наша газета однією з перших помістила добірку його поезій. Відтоді було опубліковано багато матеріалів, присвячених нашому видатному землякові. Сподіваємось, що запропонована нами коротка історична довідка також викличе у вас зацікавлення.
20 лютого 1858 року до ревізької сказки села Рахнівка Гайсинського повіту був записаний кантоніст Климентій Федорович Стус, найдавніший предок Василя Стуса, відомий нам сьогодні, а точніше, його прадід. До 1858 року прізвище «Стус» у селі Рахнівці не зустрічається.
Климентій Федорович Стус належав до кантоністів особливого стану, який існував у Російській імперії з 1805 року. До кантоністів зараховувались усі неповнолітні сини нижчих військових синів російської армії. Кантоністи були власністю військового відомства від народження і, завдяки своєму походженню, були зобов’язані проходити військову службу. Інститут кантоністів перебував у тісному зв’язку з кріпосним правом, адже коли рекрут виходив з кріпосного стану, він з усіма своїми нащадками ставав власністю військового відомства. І навіть сини тих солдатів, які вийшли у відставку, незаконні сини солдатських дружин і вдів, хлопчики підкинуті у родини нижчих чинів, ставали кантоністами.
Кантоністи служили в окремих ротах і батальйонах, де їх навчали грамоти, ремесла, військової справи. На жаль, ми майже нічого не знаємо про життя кантоніста Климентія Стуса до 1858 року. Ймовірно, він народився в 1843-44 рр. Місце народження невідоме. Можливо, прадід Василя Стуса проходив службу в Києво-Подільському округу військових поселень. До складу цього округу входили також деякі села Гайсинського повіту. В 1856 році кантоністи були звільнені від належності до військового відомства, і Климентій Стус був направлений до Рахнівки, щоб стати селянином «государственного имущества».
Невідомо, чому прадід Василя Стуса був приписаний саме до Рахнівки, але в цьому селі йому судилося прожити більшу частину свого життя. В Рахнівці він разом з дружиною Марією Гнатівною виростив трьох синів – Дем’яна, Семена і Федора. З архівних документів дізнаємось, що Семен і Федір служили у війську. Семен був убитий за невідомих обставин. В рідному селі залишились його дружина Наталка і дочка Марія.
Дем’ян (1862 року народження), найстарший син Климентія Федоровича Стуса, дід Василя Стуса, жив у Рахнівці. Він мав п’ятеро дітей: двох синів – Семена і Василя і трьох дочок – Зіновію, Ликеру і Марію. Був одружений двічі: перша дружина Дарка, мати Семена і бабуся Василя Стуса, померла.
Семен Дем’янович Стус, батько Василя Стуса, народився 1 вересня 1893 року. Відомо, що він, як і його дядьки, служив в армії. В родині Стусів зберігається його фото у військовій формі.
В тридцятих роках Семен Дем’янович Стус працював завгоспом у рахнівському колгоспі. Головою колгоспу був рідний брат його дружини Їлини Яківни Дмитро Сінківський.
А 7 січня 1838 року в родині Стусів народився син Василь, якому судилося стати одним з найбільших поетів України.
Оце і вся інформація, яку меня вдалося зібрати про рід Василя Стуса по чоловічій лінії.
Оксана Яцюк, Заступник голови обласної організації товариства «Просвіта».