stus_czco/aeHHVpLHR.jpeg
Загальний зошит темно-червоного кольору середини 1960-х років з віршами, більшість з яких на різних етапах розглядалася як частина "Зимових дерев". - Зберігається: Архів Відділу рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. Фонд 170, одиниця зберігання 924.

У тітки клопоту цілий день. До колгоспу не ходить. Стара вже. А свиням кинути бур'яну — Бо роздеруть обору. Нагодувала собачку і пішла з драбиною у садок. Нарвала повну торбу вишень - Шию змуляла поворозка. Постелила ряднинку — висипала. Стільки назліталося мух, що сердитий собака зубами ляскає, ляскає, мало не лопне. Забрала полотно. Намочила в ковбані і розстеливши по землі почала гнилички збирати. Ціленькі — в одне відро. Побиті, миршаві — в друге. Одні — свині похрумають інші — й на сушку можна. Скоро прийде чоловік з кузні треба готувати вечеряти

он же й сонечко ген-ген підбилось із заходу А ще треба відлучити овець подоїти, у хлів загнати Хвору ногу попарити — а там — і спати.

stus_czco/22gKRxYNR.jpeg
Розгорт з автографами віршів "Романтика" та "Кольорова стилізація", що включений автором до збірки "Зимові дерева".

Вірш написаний в 1964-1965 роках, очевидно як наслідок поїздки до Рахнівки. Загальний зошит зберігається в архіві Відділу рукописних фондів і текстології НАН України, (фонд 170, одиниця зберігання 924).

Інших джерел тексту не виявлено. Це приклад нечастих у Василя Стуса віршів, що мають епічне та іронічне забарвлення.

Вірш не був включений до "Зимових дерев" ймовірно не лише з творчих міркувань, але й цензурних, адже іронія щодо дійсності простої людини, яка живе в селі, дуже відчутна.

dvstus@gmail.com