...мрія була вчитися в Києві. Але, як то часто трапляється, завжди найважче здолати формальні перешкоди, адже вони ніби й об'єктивні. Відтак категорична відмова приймати документи на факультет журналістики Київського університету ім. Тараса Шевченка хоч і розчарувала Василя, алейому довелося прийняти її.
Так виник варіант зі Сталінським педінститутом, в якому Василь Стус став одним з найкращих студентів.
Та й із товариством все склалося - студентське товариство, викладачі, ба, навіть інтелектуальне середовище навряд чи поступалося київському. Принаймні тому київському, на яке міг сподіватися студент з Донбасу.
В липні 1954 року Василь Стус подає документи і більше місяця працює на залізниці, аби допомогти батькам і трохи вдягнутися.
Період навчання в педінституті був періодом інтенсивних наукових штудій - філософія, іноземні мови, історія, філологія. Але була й поезія:
Пізній вечір Позіхи старечі І струмок повільний їх розмов.
За вікном — хуртечі, І схиливши плечі, Слухаєш хорали Диких молитов.
