Щоденник Василя Стуса: про Довженка (інтелектуальна історія)
Горлівка 1962 р. Запис з щоденника Василя Стуса від 8.8.1962 р.:
"З останніх
найповніших вражень відзначаю Довженкові зачаровані Десну і море. Це речі геніальні,
хоч і не рівно писані (це помітно особливо в другому творі). Автора голос
звучить на таких високих регістрах, що диву даєшся — як це у нас може
бути.
Він пророкує, не соромлячись
пророчої тоги, і це все зігріто такою любов’ю, що чути голос сина,
замріяно-розумного, що звертається до матері своєї.
“Горобці й коноплянки осудять
орла: кепсько літає в кущах і коноплях”.
Ось іде бій. Білі голуби
пролітають над баталією, як у тайфуні, вибухові хвилі кидають їх з боку на бік,
на землю, на згарище.
Ось мати, зламлена розлукою з
дочкою, стріпнувши руками, меншає до цяточки, а її, святу, ніхто вже й не
помічає.
Він підносить людину на своїх добрих руках,
скільки стає йому сили і разом з тим застерігає, що земля мстить за зраду.
Коли буде йтись про сучасного
учителя для України, то іншого не знайдеш. Це джерело вічного натхнення,
людина, що рвалась зі свого часу і, крім іншого, навіть своїм поривом відбила
цей час".