Схились до мушлі спогадів — і слухай. Усе, чого не зволиш, донесе насторчене струною пружне вухо, що, як не ошукає, то спасе. І визволить із німоти і тиші і від тяжкої — з кулаки — журби. У сивому, у сніжному узвишші налаштувала доля жереби. Поверне все — ні в чому не відмовить і обдарує певністю сповна блакитна мушля, та, що луни ловить і від вслухання стала голосна.
Збірка "Палімпсести". Вперше переписано у листі додружини від 8.12.1974 р.