Сни складено у стоси, неначе кістяки. на відстані руки — ридання безголосе. Світ вишито хрестом, гудуть хрущі травневі, зла, що довліють дневі, ввижаються обом. Між нами стільки тьми, обснованої ночі, аж обірвали очі, аж посвітились ми.
dvstus@gmail.com
Інші публікації з "Збірка "Палімпсести""
Вірш до сина 1975 р.
19 січ.
Ранок 6 січня 2023 р. на Байковому
6 січ.
Нурець
20 вер.
Василь Стус і тема смерті
12 вер.
Мордовія: хроніка першого ув'язнення
29 серп.
"Ще вруняться горді Славутові кручі..."
29 серп.
Більше статей