Сни складено у стоси, неначе кістяки. на відстані руки — ридання безголосе. Світ вишито хрестом, гудуть хрущі травневі, зла, що довліють дневі, ввижаються обом. Між нами стільки тьми, обснованої ночі, аж обірвали очі, аж посвітились ми.
dvstus@gmail.com
Інші публікації з "Збірка "Палімпсести""
"Тільки тобою білий святиться світ..." - до дня народження дружини Василя Стуса
18 черв.
"Десь цвіте Софія, мов бузок..."
15 трав.
Рільке: всі переклади Василя Стуса
8 трав.
Астероїд із назвою STUS
7 квіт.
Надія Світлична: Етап. Розмова зі Стефою Шабатурою
1 квіт.
"Москва. Столиця. В сотні лиць..."
28 бер.
Більше статей