Сни складено у стоси, неначе кістяки. на відстані руки — ридання безголосе. Світ вишито хрестом, гудуть хрущі травневі, зла, що довліють дневі, ввижаються обом. Між нами стільки тьми, обснованої ночі, аж обірвали очі, аж посвітились ми.
Інші публікації з "Збірка "Палімпсести""
"Оцей світанок — ніби рівний спалах..."
9 днів
"На однакові квадрати..."
20 липня 2021
"Замерехтіло межи двох світів..."
12 липня 2021
Лист до дружини та сина від 28.04.1975 р.
09 липня 2021
"Коли б, коли б ви мали, голуби..."
05 липня 2021
"Земля зібгалась, як вода..."
04 липня 2021
Більше статей