Сни складено у стоси, неначе кістяки. на відстані руки — ридання безголосе. Світ вишито хрестом, гудуть хрущі травневі, зла, що довліють дневі, ввижаються обом. Між нами стільки тьми, обснованої ночі, аж обірвали очі, аж посвітились ми.
dvstus@gmail.comІнші публікації з "Збірка "Палімпсести""
"Солов'їна тополя"
31 серпня 2021
"Ця чорнота попереду..."
27 серпня 2021
"Дивлюсь на тебе - і не пізнаю..."
27 серпня 2021
"Будинок той, котрого жаль будив..."
27 серпня 2021
"Зелена, блакитна, прозора дзвіниця..."
27 серпня 2021
"Ми дивимось зі смерті в спалий з нас..." /Б/
27 серпня 2021
Більше статей