Ти тінь. Ти притінь. Смерк і довгий гуд і зелень бань і золото горішнє мертвіше тліну. Ти бажання грішне пірнути в темінь вікових огуд Із хуторів, із виселків і сіл ти безголова дорога потворо кудись повзеш - а не до свого двору, кудись повзеш — з останніх пнешся сил. Пощо ж, скажи, оце автодафе, оце сум'яття перед підлим святом, як ворогу назвешся рідним братом, так як прирік той зизий корифей.
Включений до "київської" і "магаданської" версії "Палімпсестів".