1 Тисячолітньому Києву 2 закортіло омолодитися. 3 Раптом Київ відчув готелі, 4 електрички, тролейбуси, поїзди, 5 міст Патона 6 і незграбні будинки Хрещатика. 7 Шершавий асфальт 8 Київ лизнув 9 своїм язиком язичницьким — 10 і схили Зеленого театру 11 почали проростати куницями, 12 віверицями, буй-турами, 13 зареготала, розганяючи Дніпрові хвилі, 14 поганська Ярилова голова.
15 Київ астматичне закашлявся. 16 Протягами метро 17 електропоїзди задеренчали злякано, 18 бо кільканадцять шарів ґрунту, 19 білого од людських кісток, 20 кінських черепів, 21 сивого попелу ритуальних крад, 22 набрижилися, як шерсть 23 на шиї розгніваного бика.
24 Київ натужився і затих: 25 де його в бісовій мамі 26 підняти оце збіговисько 27 новобудов, проспектів, магістралей 28 і високі черева 29 нерозроджених земляків своїх?
30 А побила б тебе сила божа, 31 вилаявся язичницький Київ.
32 Але побачив зграйку піонерів 33 і, присоромлений, нахилив голову. 34 Сховався — і нічичирк.
Джерело: «Зимові дерева», квітень 1965 р. Твори: У 4 т. (6 кн.). 1994. Т. 1, ч. 1. С. 105.
Загальний мотив: унаочнення спостережень над долею Києва за моделлю: не лише ми старішаємо, а місто молодшає, але якщо з людиною це відбувається природно, то з містом — іноді штучно й непродумано. Просякнутий історичними алюзіями (Всеволод Святославич на прізвисько Буй-тур, Ярило), архітектурно-розпланувальною конкретикою (Зелений театр, Міст імені Є. О. Патона, Хрещатик, метро, новобудови, проспекти, магістралі) і пересипаний метафорами, вірш міг би сприйматися іронічно, але «сором» міста перед піонерами (представники дитячих комуністичних утворень доби СРСР) перетворює його на твір саркастичний.
Композиція: 14+9+6+2+3-рядкових строф. Дієслівні акценти: Київ спочатку відчув готелі (3) та іншу цивілізацію, затим астматичне закашлявся (15), переляканий різними принадами цієї цивілізації, зрештою натужився і затих (24), бо де ж йому, старому, взяти наснагу все це витримати. Але уникнути незвичності й новизни язичницькому Києву аж ніяк не вдасться, оскільки зграйка піонерів — «наше майбутнє» — для нього над усе. Поет ніби висміює тезу В. Маяковського: «Коммунизм — это молодость мира, и его возводить молодым» (1926), обіграну Ю. Візбором у вірші «Марш молодых строителей» (1959).
Розмір: верлібр.
Формальний аналіз: Андрій Пучков.