"Цей берег зустрічей — і не збагнеш..."

Цей берег зустрічей — і не збагнеш: чи то твоє життя обабереге чи — очі в очі — двох смертей шереги зближаються, пустившись всяких меж В овали болю безкінечний світ вривається захланно, ніби злодій, допоки духи не промовлять: годі, ще на тобі і кров твоя, і піт, ще повен скверни ти. І недомога твоя — спізнати долі ліпоту: все презмагати стежку цю круту від царства Сатани до царства Бога.

Вперше переписано у листі до батьків від 14.03.1975 р. Є частиною сталого текстового зрощення віршів, що розкривають тему подолання/навикання до/перерростання самотності. Наступний вірш "зрощення" - “О там були правдиві антрацити…“. Стала послідовність витримується і в листі, і у всіх варіантах збірки "Палімпсести".

dvstus@gmail.com
Тільки аутентифіковані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть, будь ласка.