Ця чорнота попереду - вона уже давно свої згубила чари, відьомську силу втратила. Тепер кажу я: смерте, я до тебе звик. І годен мовити, що поборяю смерть. Великий світ мені постав знова. Ти в нього йдеш, як у пекельну штольню, де жевріє вогонь камінних надр. Дивись-но: вигоряє світ шарами. Ця чорнота попереду - в зірках. О скільки їх, забутих сонць, довкола старого сяйва, стільки надовкруг, що треба мати хист, щоб не згоріти. В країні мертвих є той суходіл, з якого б'є жива вода. По неї летить із України вороння, але не повертається додому. Ця чорнота попереду - мов щит від вітру, що спішить ввійти у груди і видути - геть все, що був надбав, а в бездоріжжі зміг не розгубити. Ця чорнота попереду - мій шлях від смерті до життя. Нестримна сила провадить мною. Збоку стань. І не натужся. Свідком будь. Питливим свідком. Усе вберу. Усе замкну в собі, обперезавши обручем залізним свій безберегий простір. Чорноти - на всю грудну клітину не забракне.
"Палімпсести", частина 3.