"Усе розлите в голубій воді..."

Усе розлите в голубій воді твоїх жалів. Обличчя, наче тіні, гойдаються, заходяться в тремтінні і тануть в часу голубій воді. І берег снів зростає. Берег снінь насовгнувся на течію розлогу і затискає. Котить думу довгу бовван гранітний в пасмугах струмінь стислішу крику. В голубій воді спалахує горизонтальне сонце. І можеш дотикатися - до гронця терпких оранжів і терпких надій.